про елементи конструкції

1. n розм.

1) брехун; обманщик

2) підробка; фальшивка

2. adj

1) хибний, помилковий, невірний; фальшивий

2) нещирий; облудний; віроломний; удаваний

3) підробний, фальшивий

4) тех. додатковий, допоміжний; тимчасовий

5) юр. неправомірний, протизаконний

3. adv

фальшиво, неправдиво

* * *

1) брехун, ошуканець

2) підробка; фальшивка

1) помилковий, невірний; хибний; фальшивий ( про ноту)

2) фальшивий, нещирий, удаваний; віроломний, брехливий

3) підроблений, фальшивий

4) тex. додатковий, допоміжний ( про елементи конструкції); тимчасовий

5) юp. неправомірний, протизаконний

1) брехун, ошуканець

2) підробка; фальшивка

1) помилковий, невірний; хибний; фальшивий ( про ноту)

2) фальшивий, нещирий, удаваний; віроломний, брехливий

3) підроблений, фальшивий

4) тex. додатковий, допоміжний ( про елементи конструкції); тимчасовий

5) юp. неправомірний, протизаконний

СПОСТЕРЕЖЕННЯ - початковий етап емпіричного дослідження світу, характеризується цілеспрямованим активним сприйняттям дійсності з метою отримання чуттєвих даних про об'єкт пізнання Я. к правило, С. включено в процедуру експерименту як його необхідна складова частина. В структурі С. можна виділити такі складові основні елементи: а) мета С. - виділення об'єкта та емпірична фіксація його сутнісних властивостей; б) засоби С. - арсенал інструментів та приладів, які, не розриваючи природних зв'язків спостережуваного явища, створюють сприятливі умови для його вивчення; в) результати С. - оброблені у відповідності з пізнавальною метою факти - як деякі мовні конструкції опису об'єкта. Мова С. - обробка досвідної інформації, здійснювана у контексті певної теорії, для підтвердження висновків якої С. здійснюється і в термінах якої отримує інтерпретацію.

УЯВА - в теорії пізнання - одна з пізнавальних здатностей, полягає у вільній переробці в свідомості пізнавального образу об'єкта або утворенні нових наочних чи абстрактних побудов на довільних засадах^ Для У. є характерними: видумка, яка вносить у конструкцію образу нові компоненти, що суттєво змінюють існуючі уявлення про звичний перебіг подій і розривають усталений ланцюг логічних міркувань, надаючи їм неочікуваного повороту; гранична ідеалізація об'єктів та гіперболізація окремих їх властивостей, що надає предметам і явищам особливого онтологічного статусу й іноді приписує дійсності нереальне забарвлення; позірна випадковість асоціацій, коли в єдине ціле пов'язуються елементи, наявність зв'язків між якими в реальності не знаходить на даному рівні розвитку пізнання ні належних підтверджень, ні спростувань і є проблематичною. У. має місце вже на рівні сприймання і уявлення, але з повною силою проявляє себе в сфері мислення. Вона є основою т. зв. методу мисленнєвого експерименту в науковій і технічній творчості, побудови гносеологічного ідеалу. Завдяки У. процес пізнання набуває активного творчого характеру, що є необхідною передумовою висунення нових, інколи т. зв. "безглуздих" ідей, гіпотез, наукових теорій, відкриття нових закономірностей, передбачення існування невідомих або створення штучних областей реальності. У., яка розгортається на науковій основі, є дієвим засобом досягнення об'єктивної істини. В той же час вона може бути шляхом, що заводить в оману, формою відриву від реальності, зокрема в релігії. Біологічні та психофізичні аспекти У. вивчає фізіологія, психологія, психоаналіз.